Facebook Telegram Twitter Instagram YouTUBE


Головна  >  Публікації  >  Новини  >  22 Травня 2020, 13:05

Коментар Постійного представництва України при ЮНЕСКО у зв'язку з інтерв'ю Постпреда РФ щодо нових санкцій України проти Росії

В Україні із здивуванням та обуренням сприйнято безпідставні звинувачення, висловлені у розповсюдженій Постійним представництвом Росії при ЮНЕСКО текст інтерв’ю Постпреда РФ О.Кузнєцова російським ЗМІ, метою якого вочевидь є чергове намагання держави-агресора нав’язати світовій спільноті негативне ставлення до України та викривлені погляди російського керівництва на розбудову співпраці в рамках Організації.

Із здивуванням – оскільки пан Кузнєцов є професійним дипломатом і тривалий час обіймає посаду постпреда країни-члена Виконавчої ради ЮНЕСКО, і тому не може не знати про чітку позицію усіх органів системи ООН стосовно беззастережного засудження окупації українського Криму Росією. Ця позиція спирається як на відповідні резолюції Генеральної асамблеї ООН, так і на рішення Виконради ЮНЕСКО. Крім того, санкції, що вживаються українською стороною відносно державних органів та приватних інституцій РФ, безпосередньо причетних до грубих порушень міжнародного права у зв’язку із окупацією Криму, є частиною широкомасштабної міжнародної санаційної діяльності, спрямованої на поновлення верховенства міжнародного права у Криму, захист суверенітету та територіальної цілісності України. В цьому контексті намагання поставити під сумнів ключові документи системи ООН, включно із рішеннями Виконради ЮНЕСКО, суперечать високому дипломатичному статусу автора висловлених в інтерв’ю думок.

З обуренням – оскільки саме через окупацію Криму Росією наша держава втратила значну частину свого культурного, наукового, дослідницького, освітнього потенціалу, задіяного у активному багатосторонньому співробітництві в рамках програмної діяльності ЮНЕСКО. Зокрема, згаданий постпредом РФ музей Ермітаж відіграв активну роль у безпрецедентному за своїм масштабом та зухвалістю незаконному вивезенні колекції картин художника світового значення Івана Айвазовськоо з його галереї, розташованої на території українського Криму, на територію Росії. Російська академія наук також стала об’єктом санкцій невипадково, адже вона на постійній основі санкціонує та організовує проведення незаконної археологічної діяльності у тимчасово окупованому українському Криму, а також має безпосереднє відношення до протиправного варварського захоплення мережі українських наукових центрів на півострові.

Незважаючи на проблеми та втрати, викликані окупацією Автономної Республіки Крим та м.Севастополь (Україна), наша держава не лише не знижує інтенсивності своєї роботи на усіх напрямках програмної діяльності ЮНЕСКО, але й постійно створює додану вартість участі України у практичній багатосторонній співпраці у тих галузях, які є пріоритетними для Організації у ХХІ сторіччі. Активна участь України у діяльності Центрів категорії 2 ЮНЕСКО, дієва підтримка реформи сфери освіти, вагомий внесок до програми «Людина і біосфера» та розбудови мережі біосферних заповідників, транскордонних проєктів захисту природної спадщини, нещодавня ратифікація нашою державою Другого протоколу до Конвенції 1954 р. про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту, отримання молодою українською дослідницею премії 2020 року Програми L'ORÉAL-ЮНЕСКО «Для жінок у науці» - це лише деякі з численних прикладів цієї доданої вартості, постійно створюваної Україною. У період боротьби з пандемією COVID-19 керівництвом ЮНЕСКО було підтримано дві міжнародні ініціативи за участю Артистів заради миру ЮНЕСКО, висунуті Україною – «Мистецтво проти пандемії» та «В ім’я життя», покликані об’єднати зусилля діячів культури у подоланні негативних наслідків цієї гуманітарної катастрофи та висловити вдячність світу лікарям, які знаходяться на передньому краї боротьби з нею. Очевидно, все це постпред РФ при ЮНЕСКО також вирішив проігнорувати.

Україна, у тісній співпраці з Секретаріатом ЮНЕСКО та країнами-членами Організації продовжуватиме і надалі нарощувати зусилля як на напрямку боротьби за права людини у окупованому Криму, так і на усіх, без виключення, інших важливих напрямках діяльності ЮНЕСКО. Спротив, який чинить цій роботі РФ, свідчить лише про те, що російська сторона, як і раніше, прагне використовувати унікальну багатосторонню платформу нашої Організації для просування своїх політичних інтересів. Сподіваємось, що поважні держави-члени ЮНЕСКО, які щоденно працюють разом з Україною над здійсненням ключових програмних цілей нашої Організації, нададуть цим діям РФ відповідну оцінку.


Перейти до списку публікацій